Часто буває, що дитина в істериці / нашкодила / їй нашкодили / злиться / плаче / кричить / щось хоче або не хоче / щось загубила /дійсне і бажане не співпало. Не слід поспішати кричати у відповідь чи, тим більше, хапатися з різку чи ремінь. Що ж тоді робити батькам? 

1. ЗАСПОКОЇТИСЬ САМОМУ і не робити те саме, що дитина (не кричати, не істерити, не бити). Заспокоїтись допоможуть: глибоке видихання, помити руки в холодній воді чи умитися, вийти в іншу кімнату, поприсідати, пострибати, проговорити вголос свої емоції.

2. ПОБУТИ ДЗЕРКАЛОМ дитині, віддзеркалити події і факти проговоривши вголос те, що відбулося. КОРОТКО, БЕЗ ПОВЧАНЬ І БЕЗ ОЦІНЮВАННЯ – цей крок допомагає дитині заспокоїтись. Використовуйте такі прості фрази: «ти впав», «ти засмутився», «ти дуже хотів, а не отримав», «ти розізлився», «у тебе забрали іграшку», «ти розбив тарілку», «на тебе накричали», «в тебе не вийшло те, на що ти сподівався», «тебе вдарили», «ти злякався», «тобі боляче», «ти образився».

3. Перевірити фізіологічний стан дитини (чи не голодна / хоче пити / хоче в туалет / змерзла / перегрілася / фізично втомилася / перенавантажилася емоціями позитивними чи негативними). Після цього задовольнити фізіологічну потребу (накормити, напоїти, відвести в туалет, зігріти чи дати охолонути, дати можливість відпочити чи поспати).

4. Задовольнити потребу у безумовному прийнятті. Встановити емоційний і зоровий контакт. Вислухати, допомогти проговорити вголос емоції (ти втомився, у тебе зламалася іграшка, ти засмутився…), дати можливість емоціям вийти.

5. Після того як всі заспокоїлися, перейти до обговорення ситуації та наставництва. Адже лише у спокійному емоційному стані мозок спроможний засвоювати уроки з поведінки.

Важливо, щоб у моменти, коли дитина піддається впливу емоцій і не може себе контролювати, батьки не чинили так само по-дитячому. Натомість слід проявляли дорослу стриманість і не реагувати емоційно, стати опорою для дитини в моменти її слабкості та підтримати її.

Таким чином ви зможете уникнути нагнітання ситуації, конфлікту та проявів злості по відношенню до власної дитини. Водночас дитина отримає від вас як батьків належну любов і приклад дорослої реакції, який вона буде наслідувати з часом.

Марія Васіна, психолог